Бабин Яр

Бабин Яр : без права на забуття

Похилений вітром осіннім,

 Над Бабиним Яром стою.

 Отця сивобрового бачу,

 І брата, і матір свою.

Не тут вони тяжко вмирали,

 Не тут вони зморені сплять.

 Та їхні молитви й благання

 В деревах десь тут шелестять.

Тут Київ та рід мій козацький,

 Тут наша свобода в крові.

 Над братнім усопшим народом

 Ми молимось, мертві й живі.

Я бачу – то мамині сльози

 Блискочуть на хвилях Дніпра,

 Я знаю – моя Україна

 Воскресне на поклик добра!        

Дмитро Павличко. Бабин Яр. Реквієм.

Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі, і тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наше спільне горе, це трагедія перш за все українського і єврейського народів, яку приніс нашим народам фашизм.

До 75 річниці  роковин трагедії під гаслом «Без права на забуття» 27 вересня 2016 року у нашому закладі була проведена інформаційна година, організована бібліотекарем Донцовою І.М.

Трагедія Бабиного Яру є спільною для всіх, хто живе в Україні. Вона немає національних ознак чи терміну давності, і наш обов’язок – не лише з гідністю вшанувати пам’ять загиблих, але й не дати забути молодому поколінню, скільки крові було пролито на цій землі. Адже, лише пам’ятаючи історію, можна зрозуміти ціну справжнім цінностям – життю і свободі людини.